→ Пошук по сайту       Увійти / Зареєструватися
Знання Тестологічний словник-довідник

Тестологічний словник-довідник - О

Об'єктивне завдання — див. → Завдання об'єктивне.

Об'єктивний тест — див. → Тест об'єктивний.

Об'єктивність оцінювання — оцінювання завдань на вибір відповіді, кожен варіант відповіді яких визначено як правильний або неправильний. За такого оцінювання хто б не ставив оцінки, у всіх експертів вони будуть однаковими.

Обсяг тесту — кількість завдань, із яких складається тест. Збільшивши обсяг тесту, можна підвищити його надійність. Щоб розрахувати, як зміниться надійність тесту після збільшення його обсягу, використовують формулу Спірмена-Брауна див. → Формула Спірмена-Брауна.

Огіва — плавна S-подібна крива, яку отримують при графічному зображенні розподілу накопичених частот (часток) за верхньою межею інтервалів значення ознаки (тестові оцінки).

Організації з питань тестування міжнародні — Починаючи з другої половини XX ст., засновано міжнародні організації, що займаються проблемами тестування та моні-торинговихдосліджень в освіті: Інститут освіти ЮНЕСКО (Гамбург), Міжнародний центр педагогічних досліджень, Міжнародна асоціація з оцінювання шкільної успішності (ІЕА), Міжнародна асоціація з оцінювання якості освіти (IAEA), Міжнародний інститут планування освіти (МІРО).

Оригінал-макет — остаточний варіант екзаменаційного завдання в тому вигляді, у якому його надрукують і запропонують для виконання тестованому.

Основа завдання — одна зі складових завдань з вибором однієї або кількох правильних відповідей, що ставить запитання, формулює проблему чи описує ситуацію, до якої запропоновано кілька альтернатив. Основою може бути запитання або незакінчене твердження. Викладені в різних формах, обидві основи ставлять ту саму проблему. Незакінчене твердження, як правило, стисліше.

Правила формулювання основи завдання:

    1. Чітко, однозначно й лаконічно формулювати пряме запитання (проблему, завдання).

    2. Не можна опускати суттєві деталі, без яких вибір правильної відповіді може бути досить складним.

    3. Бажано використовувати в основі дієслово.

    4. Уживати тільки зрозумілу лексику й прості синтаксичні конструкції.

    5. Не вживати слів «зазвичай», «в основному», «часто».

    6. Формулювати проблему треба переважно стверджувальним реченням. Якщо основу сформульовано заперечним реченням (не більше ніж 5% завдань у тесті), треба підкреслити заперечну частку НЕ або виділити її будь-яким іншим способом.

    7. Не можна використовувати подвійне заперечення, тобто вживати заперечення і в основі, і у варіантах відповідей.

    8. Слова, які повторюються у варіантах відповідей, перенести до основи завдання.

Остаточне опрацювання результатів — див. → Шкалювання результатів.

Оцінка — кількісна міра результату контролю засвоєння знань, сформованості навичок і вмінь, що оцінює якість виконання різноманітних навчальних завдань. Оцінки можуть бути позначені літерами (у практиці зарубіжного оцінювання — А, В, С ...), цифрами (1, 2, 3...) або словами («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»).

Оцінка за дев'ятибальною шкалою — див. → Бали "стандартної дев 'ятки".

Оцінка змістової валідності тесту — експертно-статистична процедура оцінки якості тесту.

Оцінка остаточна — див. → Бал підсумковий.

Оцінка примусового вибору — тестування, у якому відповіді на завдання, запитання чи підказки вміщують напроти певного ключа до відповідей. Виставлення оцінки не потребує судження експерта, бо завдання має тільки одну правильну відповідь. Зразками оцінки відповідей з примусовим вибором є завдання множинного вибору, що містять правильну/неправильну відповідь, відкриті завдання з короткою відповіддю, у яких слова замінено пробілами, завдання з альтернативними відповідями.

Оцінювальна шкала — див. → Шкала оцінювальна.

Оцінювальні рубрики — див. → Рубрики оцінювальні.

Оцінювання — формалізований або експертний процес визначення рівня навчальних досягнень учнів/студентів, який завершується виставленням балів. Результати оцінювання навчально-пізнавальної діяльності учнів/студентів виражаються в оцінці, яку ставлять відповідно до розроблених критеріїв. Воно має бути справедливим і надавати важливу й надійну інформацію про результати навчання. Оцінювання має встановити рівень досягнення учнями/студентами запланованих результатів навчання.

Оцінювання автентичне — тип оцінювання, що передбачає використання завдань в умовах, наближених до реальних.

Оцінювання альтернативне — тип оцінювання результатів навчально-пізнавальноі діяльності учнів/студентів методом, що є альтернативним до традиційного.

Оцінювання діагностичне — тип оцінювання, мета якого — визначити можливості учня/студента та труднощі в процесі навчання для того, щоб надати допомогу й визначити наступні етапи навчання. Діагностичне оцінювання проводять зазвичай перед початком певного етапу навчання або підчас вивчення розділу (теми). Воно створює передумови для узгодження й коригування можливостей учня/студента з вимогами навчання. Діагностичне оцінювання ефективне, якщо його проводять систематично. Воно дає можливість установити зворотний зв'язок між учителем і учнем і найефективніше розподілити учнів на групи відповідно до їхніх здібностей до навчання.

Оцінювання досягнень учнів/студентів — постійний процес накопичення, інтерпретації й узагальнення інформації про досягнення учнів/студентів у процесі навчання.

Оцінювання підсумкове — тип оцінювання, який використовують на завершальному етапі певного періоду навчання, мета якого — оцінити рівень засвоєння навчального матеріалу і виставити бали. За результатами оцінювання учні/студенти роблять висновок про успіхи в навчанні, але перш за все така інформація необхідна органам управління та відповідним навчальним закладам, на підставі якої керівники навчальних закладів відбирають учнів на навчання, а органи управління оцінюють діяльність навчальних закладів і результативність роботи вчителів та ухвалюють певні рішення про стан розвитку освітньої галузі. Підсумкове оцінювання може бути нормативним або критеріальним.

Оцінювання формаційне — тип оцінювання, який дає змогу передбачити й вибрати методи навчання й розвитку учнів/студентів, закріпити їх успіхи. Мета такого оцінювання — отримати детальну інформацію про поточні досягнення учнів/студентів і можливості їхнього удосконалення. Формаційне оцінювання ефективне в поєднанні з діагностичним, воно мотивує учня/студента до навчання і дає можливість йому зрозуміти, що оцінювання — важлива складова процесу навчання, що допомагає йому розкрити свої сильні й слабкі сторони.

Оцінювання холістичне — тип оцінювання, що спирається на загальне враження експерта про рівень виконаної роботи, а не на аналізі й оцінюванні його частин. За результатами такого оцінювання цифровий бал ставлять за завдання в цілому. Найчастіше надають перевагу парній кількості балів, щоб уникнути «золото'І середини». Застосовують оціночні рубрики.

Упорядник Л. Т. Коваленко
Короткий тестологічний словник-довідник. — К56 К.: Грамота, 2008. — 160 с. (Серія «Словник»).
Формалізація контенту розділу здійснена за підтримки Лабораторії СЕТ: Контроль знань, Інтелектуальні системи навчання, Дистанційне навчання — статті.
загрузка...
Сторінки, близькі за змістом