→ Пошук по сайту       Увійти / Зареєструватися
Знання Тестологічний словник-довідник

Тестологічний словник-довідник - З

Ключові поняття:
Запис епізодичний, Завдання еталонні, Завдання з короткою відповіддю, Завдання з розгорнутою відповіддю, Завдання на інтерпретацію, Завдання з альтернативними відповідями, Зошит тестовий, Значення середнє, Значення показника, Зет-бал (z-бал), Згода мовчазна, Задача, Завдання тестові паралельні, Завдання тестові, Завдання суб'єктивне, Завдання в тестовій формі, Завдання з підкресленням частин речення, Завдання з пропуском частин речення, Завдання контрольне, Завдання з однією правильною відповіддю, Завдання множинного вибору з кількома правильними відповідями, Завдання на вибір відповіді, Вимоги до завдань на вибір відповіді, Завдання на відтворення по пам'яті, Завдання на встановлення відповідності, Завдання на встановлення правильної послідовності, Завдання на встановлення причиново-наслідкових відношень, Завдання на вибір із кількох тверджень, Завдання на впізнавання, Завдання на "квазіпрофесійну ситуацію", "Квазіпрофесійна ситуація", Завдання на надання відповіді, Завдання на порівняння величин, Завдання навчальне, Завдання об'єктивне, Завдання оцінювання, Завдання педагогічне, Диференційна здатність завдання, Висока диференційна здатність, Якісний тест.

    Завдання альтернативного вибору — див. → Завдання з альтернативними відповідями.

    Завдання відкрите з короткою відповіддю — див. → Завдання з короткою відповіддю.

    Завдання відкрите з розгорнутою відповіддю — див. → див. Завдання з розгорнутою відповіддю.

    Завдання відкритої форми — див. → Завдання на надання відповіді.

    Завдання в тестовій формі — педагогічний засіб, який відповідає вимогам:

      1) відповідність меті;
      2) лаконічність;
      3) логічна форма висловлювання;
      4) наявність місця для відповіді;
      5) однакові правила оцінювання відповідей;
      6) правильне розміщення елементів завдання;
      7) наявність однакової інструкції для всіх тестованих;
      8) адекватність інструкції, формі та змісту завдання.
    Характеризується певним рівнем складності, після включення до тесту витирається з банку даних. Щоб уникнути можливої фальсифікації результатів, вибір завдань здійснюють автоматично за допомогою спеціальної комп'ютерної програми. Визначають кілька основних форм завдань. Завдання після проведення тестування аналізують не тільки щодо їх складності, а й у зв'язку між виконанням кожного конкретного завдання й загальним балом учня/студента за тест. У завданнях < множинного вибору встановлюють можливість кожного варіанта відповіді.

    Завдання еталонні — завдання із заздалегідь відомими характеристиками, які використовують для систематичного зв'язку двох або більше варіантів тестів. Еталонні завдання включають в обидва (кілька паралельних) тести, потім шляхом аналізу результатів за спільними (еталонними) завданнями в обох тестах статистичними методами узгоджують оцінки за всіма варіантами.

    Завдання з альтернативними відповідями — модифікація завдань з однією правильною відповіддю. Використовують, щоб перевірити правильність констатації фактів. Завдання складається з основи —твердження або запитання, яке тестований має визначити як правильне чи неправильне — та двох альтернатив. Тестований має відповісти «так» або «ні», «правильно» чи «неправильно», «істинне твердження» чи «хибне» тощо. Такі завдання найліпше включати в тест тоді, коли завдання з вибором відповіді має більше ніж одну правильну відповідь І які не можна певним чином оцінити. Структурна схема завдання має вигляд:

    Інструкція Визначте, чи правильним є твердження.

    Основа Твердження або запитання.

    Альтернативи Правильно (Так) Неправильно (НІ)

    Завдання мають свої переваги й недоліки. Переваги:
      1. Оцінювання результатів є швидким, простим, об'єктивним.
      2. Добре оцінюють такі результати навчання, коли є лише два варіанти відповідей (наприклад, «так — ні», «правильно — неправильно», «твердження істинне — хибне», «згоден — не згоден» тощо).
      3. Вимагають менше часу, щоб прочитати завдання; результат виконання менше залежить від сформова-ності навичок читання, ніжу завданнях множинного вибору з кількома правильними відповідями.
      4. Тестований може відповісти на значно більшу кількість запитань протягом відведеного проміжку часу, ніж коли він виконує завдання інших форм.
      5. У поєднанні з вправами на інтерпретацію дають можливість оцінювати складні результати навчання.
    Недоліки:
      1. На 50% результати тестування залежать від угадування.
      2. Той факт, що тестований не вибрав неправильну відповідь, не означає, що він добре знає правильну.
      3. Важко уникнути двозначності при складанні завдань.
      4. Завдання не надають діагностичної інформації про прогалини взнанняхтестованого.

    Завдання з короткою відповіддю — завдання, що передбачає стислу відповідь, сформульовану словом, словосполученням, цифрою чи символом. Ця форма завдань вимагає, щоб тестований самостійно сформулював відповідь, а не вибирав її із запропонованих варіантів. У таких завданнях має бути тільки один пропуск для однієї відповіді. Риску треба ставити на місці пропуску ключового слова, знання якого є найсуттєвішим для матеріалу, що оцінюють. За винятком застосування таких завдань для розв'язання задач, їх переважно використовують для оцінювання на рівні знань. Структурна схема завдання має вигляд:

    Інструкція Запишіть Вашу відповідь у бланку біля номера завдання у вигляді послідовності цифр або букв./td>

    Основа Твердження, запитання
    Переваги:
      1. Відповідь на запитання формулюється коротко й однозначно.
      2. Можуть оцінювати різноманітні результати навчання на рівні знань.
      3. Завдання такої форми легко складати.
      4. Не треба шукати кілька варіантів відповідей.
      5. Угадування відповіді менш імовірне, ніжу завданнях на вибір відповіді.
      6. Необхідність відтворення відповіді по пам'яті.
      7. Простота перевірки.
      8. Використовують для розв'язання задач на обчислення, оцінювання знання термінів, фактів, назв подій тощо.
    Недоліки:
      1. Складно формалізувати правильну відповідь.
      2. Перевірка завдань є досить трудомісткою й до певної міри суб'єктивною.
      3. Не можна застосовувати для оцінювання складних результатів навчання.
      4. На оцінювання результатів може впливати рівень грамотності тестованого, якщо відповідь треба написати словами.

    Завдання з підкресленням частин речення — модифікація завдання з вибором однієї правильної відповіді. Найліпше оцінює знання, уміння й навички в тестах із мови. Тестований має знайти в реченні помилку, якщо вона є, з-поміж підкреслених і позначених буквами слів або словосполучень. Структурна схема завдання має вигляд:

    Інструкція Записане нижче речення є або повністю правильне, або в ньому допущено одну помилку. Якщо одне з підкреслених і позначених буквою слів написане неправильно, у бланку відповідей запишіть відповідну літеру кириличної абетки. Якщо в реченні помилки немає, правильна відповідь відповідає літері «F».

    Основа (речення)The commission investigating the accident at

    A

    the laboratory was less interested in why the

    experiment conducted than in whether they

    В C

    were conducted prorerly No error. C D

    E

    Альтернативи
      A) В
      Б)С
      B)А
      D)D
      Ґ)Е

    Завдання з пропуском частин речення — модифікація завдання з вибором однієї правильної відповіді, у якому на місці ключового слова або словосполучення в основі завдання стоїть пропуск, позначений рискою «_______») або крапками («»). В альтернативах позначені можливі варіанти відповідей, із яких треба вибрати одну правильну. Структурна схема завдання має вигляд.

    Інструкція Виберіть літеру, яка позначає слово чи словосполучення, що відповідає правильній відповіді (тільки одна відповідь правильна), І запишітьїї в бланку біля номера завдання.

    Основа Члени речення члени речення пропуск

    Альтернативи
      А)... дистрактор
      Б)... правильна відповідь
      В)... дистрактор
      Г)... дистрактор
      Ґ)... дистрактор

    Завдання з розгорнутою відповіддю — завдання, яке передбачає побудову висловлювання (стислого або у формі твору, есе). Такими завданнями найліпше перевіряти, як тестовані вміють створювати власні висловлювання, формулювати думки, ідеї, дотримувати певної структури тексту. Відповіді в таких завданнях істотно варіюються від стислої й точної, сформульованої кількома реченнями, до розгорнутої відповіді довільної форми й обсягу. В останньому разі тестованого можуть досить жорстко обмежувати щодо часу виконання роботи чи її обсягу, матеріалу, на який можна спиратися, або структури тексту. Переваги:

      1. Оцінюють результати навчання найвищого рівня (уміння аналізувати, синтезувати, оцінювати).
      2. Підготовка завдань потребує менше часу порівняно із завданнями закритої форми
    .
      3. Перевіряють уміння тестованих інтегрувати й застосовувати ідеї, висловлювати власне ставлення щодо запропонованої теми.
    Недоліки:
      1. Оцінювання результатів є трудомістким і потребує багато часу.
      2. Оцінювання таких завдань є найбільш суб'єктивним порівняно з Іншими формами завдань І часто знижує надійність тесту.
      3. Складно розрахувати час, необхідний для виконання завдання.
      4. Складно передбачити результати тестованих через високий ступінь свободи щодо структури твору (есе), стилю викладу та глибини розкриття теми.
      5. Каліграфічний почерк, хороше естетичне оформлення роботи й фальсифікації підчас проведення тестування (списування, порушення процедур тощо) підвищують оцінки, а поганий почерк, орфографічні й пунктуаційні помилки їх знижують.

    Завдання закритої форми — див. → Завдання на вибір відповіді.

    Завдання контрольне — вид педагогічних завдань, які застосовують педагоги чи органи, що перевіряють навчально-виховний процес навчального закладу, після закінчення навчального року або іншого циклу (наприклад, чверті), для діагностики рівня і структури підготовленості учнів. До контрольних завдань належать як завдання в тестовій, так І в нетестовій формі.

    Завдання з однією правильною відповіддютестове завдання, яке має кілька варіантів відповідей, із яких тестований має вибрати одну правильну. Складається з основи та кількох альтернатив (варіантів відповідей). Структурна схема завдання має вигляд:

    Інструкція Виберіть одну правильну (або найточнішу) відповідь.

    Основа Твердження чи незакінчене твердження у формі розповідного речення або запитання.

    Альтернативи
      A)... Правильна (найточніша) відповідь
      Б)... Дистрактор
      B)... Дистрактор
      Г)... Дистрактор
      Ґ)... Дистрактор
    Використовують найчастіше для оцінювання результатів засвоєння знань, їх розуміння та застосування. У практиці вітчизняного й зарубіжного тестування ця форма має кілька модифікацій: завдання з альтернативними відповідями на зразок «правильно-неправильно», «так-ні», завдання на порівняння величин, завдання на причиново-наслідкові відношення, завдання на вибір із кількох тверджень, завдання з пропусками частин речення, завдання на підкреслення частини речення, блоки завдань на «квазіпрофесійну ситуацію», блоки складних завдань до одного текстового чи графічного матеріалу, блоки завдань, пов'язаних однією тематикою тощо. Завдання мають свої переваги й недоліки. Переваги:
      1. Оцінювання результатів швидке, легке, об'єктивне, надійне.
      2. Завдання добре структуровані й чіткі.
      3. Дають можливість вимірювати результати навчання від простих до складних.
      4. Неправильні варіанти відповідей дають діагностичну інформацію про рівень сформованості знань і вмінь.
      5. Результати менше залежать від угадування порівняно із завданнями з альтернативними відповідями.
    Недоліки:
      1. Складання запитань потребує багато часу.
      2. Часто складно знайти правдоподібні дистрактори.
      3. Завдання неефективні для оцінювання вміння розв'язувати проблеми.
      4. Рівень сформованості навичок читання може впливати на результати оцінювання.

    Завдання множинного вибору з кількома правильними відповідями — . У практиці масового педагогічного тестування застосовують дві модифікації: завдання із заздалегідь указаною кількістю правильних відповідей і завдання з невказаною кількістю правильних відповідей. В інструкції треба обов'язково написати, скільки правильних відповідей має завдання, або зазначити, що відповідей може бути кілька.

    Структурна схема завдання має вигляд:

    Інструкція Завдання складається з кількох варіантів відповідей, із яких кілька (або 2, 3, 4...) правильних. Виберіть правильні, на Вашу думку, відповіді й позначте їх у бланку

    Основа

    Альтернативи
      А)*
      Б)
      В)
      Г)*
      Ґ)
      Д)
      Примітка: * — правильно

    Завдання на вибір відповіді — тестові завдання, що пропонують тестованому перелік можливих варіантів відповідей, з яких вони мають вибрати одну або кілька правильних.
    До завдань на вибір відповіді належать:

      1. Завдання з вибором однієї або кількох правильних відповідей.
      2. Завдання на встановлення відповідності (утворення логічних пар).
      3. Завдання на встановлення правильної послідовності.
    Вимоги до завдань на вибір відповіді:
      1. У тексті завдання не повинно бути жодної двозначності чи неточності у формулюваннях.
      2. Основу завдання доцільно формулювати в стверджувальній формі, яка після підстановки відповіді перетворюється на істинне або хибне твердження.
      3. Основу завдання треба формулювати дуже коротко, одним реченням (до 8 слів) простої синтаксичної конструкції.
      4. Якщо варіанти відповідей починаються з одного слова (кількох однакових слів), їх потрібно перенести в основу завдання, формулюючи варіанти відповідей 2-3 словами.
      5. В основі завдання не повинно бути жодного ірреле-вантного для цієї проблеми матеріалу.
      6. Усі варіанти відповідей мають бути приблизно однакові завдовжки або в деяких завданнях правильний варіант відповіді може бути трохи коротший за дис-трактори.
      7. Із завдання необхідно вилучити всі вербальні асоціації, що підказуватимуть вибір правильної відповіді.
      8. Частота вибору варіанта правильної відповіді в усіх завданнях тесту має бути приблизно однаковою.
      9. У відповідях не рекомендується використовувати слова «все», «жоден», «ніколи», «завжди», «всі названі», «з названих жоден», тому що такі слова/словосполучення допомагають угадати правильну відповідь.
      10. Не можна використовувати завдання, у яких одна відповідь випливає з іншої.
      11. Не можна включати в тест завдання, що містять оцінні судження або передбачають формулювання висловлювання з власною думкою з певного запитання.
      12.Усі дистрактори мають бути однаково привабливі для тестованих, які не знають правильної відповіді.
      13. Жоден із дистракторів не повинен бути частково правильною відповіддю, яка за певних умов може розглядатися як правильна відповідь.
      14.Усі варіанти відповідей мають бути граматично узгодженими з основою завдання.

    Завдання на вибір із кількох тверджень — модифікація завдання на вибір однієї або кількох правильних відповідей, у якому після основної інформації наведено кілька тверджень. Тестований має визначити, яке (які) з наведених тверджень істинне (істинні), і вибрати одну або кілька правильних відповідей.
    Структурна схема завдання має вигляд:

    Інструкція Виберіть одну правильну (найточнішу) відповідь.
    Запитання (стимул):
    Запитання (стимул):
    Яке (які) з тверджень е істинним (істинними)?

    Основа Твердження 1
    Твердження 2
    Твердження 3
    Основна інформація (умова задачі)

    Альтернативи
      A) тільки 1
      Б) усі, крім З

      B) усі

      Г) жодне
      Ґ) тільки 2 і З

    Завдання на відтворення по пам'яті — завдання, яке передбачає, що тестований пригадує правильну відповідь. До них належать завдання на надання відповіді.

    Завдання на впізнавання — завдання, яке потребує від тестованого розпізнати й вибрати правильну відповідь із двох або більше варіантів відповідей. До них належить завдання на вибір відповіді.

    Завдання на встановлення відповідностітестове завдання на вибір відповіді, що складається з основи та низки альтернатив — варіантів відповідей — розміщених у дві колонки. Одна колонка (ліворуч) — це перелік вихідних умов (слів, словосполучень, речень, дат, формул, термінів тощо), до яких тестований має відшукати відповідну відповідь у другій колонці (праворуч), яку називають списком відповідей. Тестований має порівняти матеріал лівої й правої колонок і утворити правильні логічні пари. Перед основою записують інструкцію. Визначають дві модифікації завдання: завдання, у яких відповідь можна вибирати тільки один раз, і завдання, у яких відповідь можна вибирати кілька разів.

    Завдання можуть бути складені у формі *" вибору відповідей і у формі надання відповідей (до умови в лівій колонці самостійно вписати відповідь, '' утворивши логічну пару). Структурна схема завдання має вигляд:

    Інструкція Установіть відповідність
    Додаткова інструкціяКожна з позначених буквами відповідей може відповідати тільки одній (як варіант — кільком) пронумерованій умові завдання. Виберіть одну позначену буквами відповідь, яка відповідає пронумерованій умові завдання, і запишіть її до бланка.
    Заголовок умови Заголовок умови
    Перелік умов: Відповіді:
    1 А)
    2 Б)
    3 В)
    4Г)
    Д)
    Е)

    Примітка: кількість варіантів відповідей правої колонки має бути на 1 -2 більше, ніж умов лівої колонки. Переваги:
      1. Оцінювання результатів легке, об'єктивне й надійне.
      2. Запитання мають компактну форму, тому що набір відповідей відповідає тій самій основі, завдання перевіряє кілька подібних фактів.
      3. Щоб прочитати завдання та вибрати варіанти відповідей, тестований витрачає небагато часу.
      4. Завдання легко складати, якщо об'єднати кілька завдань, що мають однаковий набір варіантів відповідей.

    Недоліки:
      1. Переважно оцінюють прості результати навчання на рівні знань, що базуються на асоціаціях.
      2. Важко складати завдання, які містять достатню кількість однорідних відповідей.
      3. Значна чутливість до невідповідних ключів.

    Завдання на встановлення правильної послідовностітестове завдання, у якому тестований має встановити правильну послідовність елементів, дій, подій, операцій тощо. У зарубіжній класифікації цю форму не виокремлюють, а розглядають як варіант завдання з вибором правильної відповіді або як завдання на надання відповіді, коли тестований сам має вписати правильну, на його думку, послідовність. Структурна схема завдання має вигляд:

    Інструкція Установіть правильну послідовність

    Основа Формулювання завдання (проблеми)

    Пронумерований список елементів
      1
      2
      3
      4
    Переваги:
      1. Перевіряють сформованість алгоритмічного мислення.
      2. Читання варіантів відповідей потребує мало часу.
      3. Завдання добре структуроване й чітке.
      4. Результати менше залежать від угадування, ніж у завданнях з однією правильною відповіддю.
    Недоліки:
      1. Обмежуються переважно оцінюванням простих результатів навчання.
      2. Такі завдання обмежують творчу діяльність тестованих.

    Завдання на встановлення причиново-наслідкових відношень — модифікація завдання з вибором однієї або кількох правильних відповідей, що складається з певного твердження й пояснення до нього (формулювання причини). Тестований має встановити, чи є обидва твердження Істинними, а потім визначити, чи правильно пояснено причину. Структурна схема завдання має вигляд:

    Інструкція Кожне завдання складається з двох тверджень: Твердження 1 (ліворуч) І Твердження 2 (причина — праворуч). У кожному завданні необхідно визначити, Істинним чи хибним є Твердження 1 І Твердження 2, та обвести букву, що позначає правильну відповідь, відповідно до пояснення значень у наведеній нижче таблиці.
    Твердження 1 Твердження 2 (причина)
    1... тому, що
    2... ОСКІЛЬКИ
    Таблиця вибору відповідей:
    Твердження 1Твердження 2 (причина)Варіант відповіді
    Правильно Правильно.Причина є правильним поясненням А
    Правильно Правильно.Причина НЕ є правильньїм поясненням.Б
    Правильно Неправильно В
    Неправильно Правильно Г
    Неправильно Неправильно ґ

    Завдання на інтерпретацію — блоки завдань до одного текстового чи графічного матеріалу (наприклад, уривок із тексту, рисунок, діаграма, карта, графік тощо), незалежні одне від одного або упорядковані так, що кожне наступне випливає з попереднього. Ефективні для вимірювання складних результатів навчання. Переваги:

      1. Оцінювання результатів швидке, легке, об'єктивне й надійне.
      2. Ефективні для оцінювання вміння тестованих знаходити в тексті інформацію, подану в явному вигляді, визначати послідовність розгортання подій чи викладу думок, пояснювати розуміння значень окремих слів відповідно до контексту
    .
      3. Можуть оцінювати вміння тестованих аналізувати частини тексту й пояснювати прямо не висловлену думку, узагальнювати інформацію та формулювати головну думку прочитаного тексту тощо.
      4. Добре оцінюють уміння тестованих працювати з інформацією у формі графіків, діаграм, схем, рисунків тощо, що є складнішим результатом начання.
    Недоліки:
      1. Складно розробити систему ефективних завдань до тексту чи графічного матеріалу.
      2. Складно уникнути двозначності варіантів відповідей.
      3. На успішність виконання завдань значно впливатиме сформованість навичок читання тестованих.
      4. Ці завдання дуже чутливі до невідповідних ключів.


    Завдання на «квазіпрофесійну» ситуацію — модифікація завдань на вибір однієї правильної відповіді, які розробляють для атестації професійної підготовки випускників навчальних закладів. За змістом завдання мають бути максимально наближені до сфери професійної діяльності. Автори адаптують реальну професійну проблему до умов атестації й формулюють її в блоках завдань за певною специфічною («квазіпрофесійною») ситуацією.

    «Квазіпрофесійна ситуація» — це фактично сценарій розгортання професійної'діяльності, що складається з кількох послідовних етапів. Кожен етап потребує, щоб тестований прийняв правильне рішення, тому для кожного етапу складається одне завдання.

    Завдання на надання відповіді — тестові завдання без указаних можливих варіантів відповідей. Вимагають від тестованого самостійно сформулювати правильну відповідь на поставлене запитання та відповідно її оформити (записати одним словом, цифрою, буквою, словосполученням або підготувати розгорнуту відповідь на кілька сторінок). До завдань на надання відповіді належать:

      1. Завдання з короткою відповіддю.
      2. Завдання з розгорнутою відповіддю. (Е. Гронлунд до цієї групи завдань відносить есе зі стислою відповіддю й есе з розширеною відповіддю).
    Завдання з короткою відповіддю відзначаються високим ступенем регулювання відповіді. Оцінювальні результати навчання — знання та навички обчислення, знання фактів, правил, термінів тощо. Завдання з розгорнутою відповіддю характеризує високий ступінь свободи у відповідях, оцінювальні результати навчання — розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінювання.

    Правила розробки завдань:
      1. Завдання має відповідати навчальним цілям.
      2. Завдання має оцінювати різні рівні знань і вмінь.
      3. Завдання має передбачати інтегрування знань і вмінь.
      4. Завдання має бути сформульоване чітко, його умова повинна бути повністю зрозумілою для тестованих.
      5. Завдання не повинне містити чинників, що перешкоджають виконати його правильно.
      6. Обсяг завдання має бути розрахований так, щоб тестований міг його виконати за відведений проміжок часу.
      7. Складаючи завдання, необхідно врахувати наявне обладнання й ресурси.
      8. Завдання має відповідати віковим особливостям тестованих.
      9. Завдання має виявляти, чи вміє тестований виконувати аналогічні завдання.
      10. Завдання має передбачати відповідний метод оцінювання результатів виконання.

    Завдання на порівняння величин — модифікація завдання на вибір однієї правильної відповіді, у якому тестований має порівняти величини у двох стовпчиках (стовпчик 1 і стовпчик 2) та визначити, яка з них більша чи менша щодо іншої або чи можна їх порівняти. Структурна схема завдання має вигляд:

      Інструкція
    Кожне завдання складається з двох величин, одна з яких записана в стовпчику 1, а друга — у стовпчику 2. Порівняйте величини стовпчика 1 і стовпчика 2.

    Обведіть кружечком літеру, що відповідає правильній відповіді:

    А—величина у стовпчику 1 більша, ніжустовпчи-ку 2;

    Б — величина у стовпчику 1 менша, ніжу стовпчику 2;

    В — обидві величини рівні; Г — відношення між величинами не можна визначити з умови завдання.

    Стовпчик 1Стовпчик 2 Відповідь:
    X 2xА Б В Г
    ......

    Завдання на утворення логічних пар — див. → Завдання на встановлення відповідності.

    Завдання навчальне — вид педагогічних завдань, які застосовують для активізації процесу навчання, засвоєння вивченого матеріалу, вироблення умінь і навичок, а також саморозвитку, самонавчання учнів/студентів. Один із різновидів — завдання в тестовій формі.

    Завдання об'єктивне — завдання, яке можна оцінити без того, щоб експерт висловлював власне судження щодо якості відповіді. До таких завдань належать: завдання з вибором одніє'І або кількох правильних відповідей, завдання на встановлення відповідності, завдання на встановлення правильної послідовності.

    Завдання оцінювання — формулювання очікуваного навчального результату, який оцінюватимуть під час тестування. Міститься в таблиці специфікацій тестування або в плані проведення іспиту.

    Завдання педагогічне — засіб інтелектуального розвитку, освіти й навчання, що сприяє активізації навчання, підвищенню підготовки учнів/студентів, а також підвищенню педагогічної праці.
    Педагогічним завданням відводиться значна роль у добре організованому процесі навчання. Поняття «завдання» ширше за поняття «тестове завдання», воно охоплює мету й зміст не тільки тесту, а й усіх навчальних завдань, і включає такі педагогічні засоби, як запитання, задача, навчальна проблема тощо, які використовують переважно в навчальній діяльності (навчанні). Завдання можуть формулювати в тестовій або в нетестовій (традиційній) формі. Педагогічне завдання виконує як навчальну, так і контролюючу функції.

    Завдання передтестове — див. → Завдання в тестовій формі.

    Завдання «правильно-неправильно» — див. → Завдання з альтернативними відповідями.

    Завдання струкгуроване — див. → Завдання на інтерпретацію.

    Завдання суб'єктивне — завдання, яке передбачає власне судження щодо якості відповіді, наприклад, літературної'досконалості твору чи художньої' вартості картини. Варто зазначити, що мінімізувати суб'єктивне судження експерта можна за допомогою схеми оцінювання і дескрипторів виконання.

    Завдання тестові — складова частина тесту, що відповідає вимогам до завдань у тестовій формі та пройшла обов'язкову перевірку статистичних властивостей.
    Вимоги до тестових завдань:

      а) певна складність, що відповідає меті й рівню оцінювання;
      б) диференційна здатність (достатня варіативність тестових балів);
      в) позитивна кореляція балів завдань із балами всього тесту;
      г) відповідає вимогам чистоти форми й предметної чистоти змісту.

    Завдання тестові паралельні — тестові завдання однакового рівня складності та диференційної здатності, що належать до того самого розділу чи теми.

    Задача — це розрахункові, розрахунково-аналітичні або ситуаційні письмові завдання.

    Запис епізодичний — стисле фіксування інструктором у протоколі проведення тестування випадків порушення учнем/студентом обов'язкових процедур (списування, користування додатковими матеріалами, спілкування з іншими тестованими, вихід із аудиторії тощо).

    Згода мовчазна — схильність людини погоджуватися з правильним твердженням у дихотомічних тестах або схильність вибирати середнє значення на оцінній шкалі.
    Варто зазначити, що якщо, як це відбувається в разі мовчазної згоди, тестований дає «стиль» відповіді, а не серію відповідей, які повністю залежать від рівня здібностей, що вимірюється, валідність тесту знижується.

    Здатність завдання диференційна — здатність завдання тесту розрізняти у вибірці сильних і слабких (добре й погано підготовлених) учнів/студентів. Висока диференційна здатність — важлива характеристика ефективного тестового завдання. Якісний тест має складатися тільки із завдань із високою диференційною здатністю. Щоб визначити диференційну здатність завдання, після проведення тестування всіх учасників розподіляють на дві групи: група добре підготовлених і група погано підготовлених тестованих. Зазвичай у першу групу включають 27% кращих, а в 2 групу — 27% слабких тестованих. Підсумковий аналіз кожного завдання вказує відсоток студентів у кожній групі, які вибрали певну відповідь. Диференційну здатність завдання визначають за коефіцієнтом дискримінативності.

    Зет-бал (z-бал) — бал, який визначає в стандартизованих одиницях відхилення, наскільки первинний (вихідний) бал вищий або нижчий за середнє значення.
    Z-бал розраховують так:


    де Xj— вихідний бал і-го тестованого; х"— середній бал усіх тестованих; 6 — стандартне відхилення.

    Z-оцінка — див. → Зет-бал.

    Змістова валідність — див. → Валідність змістова.

    Значення показника — числове значення показника чи індикатора.

    Значення середнє — середній по групі тестованих бал, обчислений діленням загальної суми балів за тест на кількість тестованих.

    Зовнішній тест — див. → Тест зовнішній.

    Зовнішня валідність — див. → Валідність зовнішня.

    Зошит тестовий — друкований текст, у якому містяться всі формулювання завдань, призначені для виконання одним учасником тестування. Усі відповіді до завдань тестований записує в тестовому зошиті.

    Упорядник Л. Т. Коваленко
    Короткий тестологічний словник-довідник. — К56 К.: Грамота, 2008. — 160 с. (Серія «Словник»).
    Формалізація контенту розділу здійснена за підтримки Лабораторії СЕТ: Контроль знань, Інтелектуальні системи навчання, Дистанційне навчання — статті.
    загрузка...
Сторінки, близькі за змістом