→ Пошук по сайту       Увійти / Зареєструватися
Знання Технології е-урядування Теоретичні аспекти е-урядування

Тема 1. Інформаційне суспільство та е-урядування

© 2009 Демкова М.С. — автор курсу. Регіональний центр розвитку електронного урядування Автономної республіки Крим

Ключові слова до теми: інформаційне суспільство, інформаційно-комунікаційні технології (див. словник термінів та умовних скорочень і позначень)

Скорочення і умовні позначення:

  • ІС – Інформаційне суспільство
  • ПК – персональний комп’ютер
  • ТІТМ – транскордонні інформаційно-телекомунікаційні мережі
  • ЗМІ – засоби масової інформації
  • WWW - World Wide Web – Інтернет – «всесвітня інформаційна павутина»
  • ІКТ – інформаційно-комунікаційні технології
  • Е-урядування – електронне урядування
Рекомендована література: № 1, 2, 7, 25, 28, 30, 35, 36, 38

Питання для розгляду

1.Інформаційне суспільство: зміст поняття та правове регулювання

Ідея інформаційного суспільства (ІС) як характеристики сучасності виникла на початку 60-х років ХХ століття. Автор цього поняття невідомий, деякі науковці у своїх працях вживали його майже одночасно. Так, у США вперше дане поняття було вжите і проаналізоване вченим Ф.Махлупом. В інших джерелах автором поняття ІС називають японського вченого, професора Токійського технологічного інституту Ю.Хаяші.

Відповідно до концепції 3. Бжезинского, Д. Белла, О. Тоффлера, ІС –це різновид постіндустріального суспільства. Розглядаючи суспільний розвиток як «зміну стадій», прихильники цієї концепції ІС пов’язують його становлення з домінуванням «четвертого» інформаційного сектору економіки, який слідує за трьома відомими: сільським господарством, промисловістю та економікою послуг.

ІС – особливе суспільство, невідоме історії. Важко дати йому визначення, проте можна перечислити його основні особливості та характеристики:

  • наявність інформаційної інфраструктури, яка складається з транскордонних інформаційно-телекомунікаційних мереж і розподілених у них інформаційних ресурсів як запасів знань;
  • масове застосування персональних комп’ютерів (ПК), підключених до транскордонних інформаційно-телекомунікаційних мереж (ТІТМ);
  • підготовка членів суспільства до роботи на ПК і у ТІТМ;
  • нові форми і види діяльності у ТІТМ або у віртуальному просторі (повсякденна трудова діяльність у мережах, купівля-продаж товарів і послуг, зв’язок і комунікація, відпочинок і розваги, освіта, медобслуговування тощо);
  • можливість кожному практично миттєво отримувати з ТІТМ повну, точну і достовірну інформацію;
  • практично миттєва комунікація кожного члена суспільства з іншими користувачами (наприклад, чати в Інтернет);
  • трансформація діяльності ЗМІ, інтеграція ЗМІ і ТІТМ, створення єдиного середовища поширення масової інформації – мультимедіа;
  • відсутність географічних і геополітичних кордонів держав – учасників ТІТМ, «зіткнення» національних законодавств держав у цих мережах, становлення нового міжнародного інформаційного права і законодавства.

Типовим прикладом інформаційної інфраструктури такого ІСІнтернет (World Wide Web (WWW) – «всесвітня інформаційна павутина»), який сьогодні активно заповнює інформаційний простір в усіх країнах і на всіх континентах , є основним і активним засобом формування ІС.

Узагальнюючи різні підходи до визначення ІС та виходячи з вищенаведених ознак, ІС можна визначити як суспільство, в якому уся сукупність суспільних відносин у різних сферах людської діяльності (політиці, економіці, освіті, культурі, дозвіллі, особистому житті тощо) відбувається на засадах широкого використання інформаційних комунікаційних технологій, завдяки чому кожний має можливість створювати, поширювати та використовувати інформацію і знання.

Окінавська Хартія глобального ІС

Основним міжнародним нормативно-правовим документом ІС можна вважати Окінавську Хартію глобального ІС, прийняту лідерами країн G8 22 липня 2000 року, у якій закріплено мету - зміцнити відповідну політику і вдосконалити нормативно-правову базу, які б стимулювали конкуренцію і новаторство, забезпечити економічну і фінансову стабільність, які б сприяли співпраці у сфері оптимізації глобальних мереж, боротьби із зловживаннями, які підривають цілісність мережі, скоротити розрив у цифрових технологіях, інвестувати у людей і забезпечити глобальний доступ та участь у цьому процесі (пункт 4 Хартії).

Закон України «Про Основні засади розвитку ІСУ на 2007-2015 роки»

Практично кожна європейська країна має документ вищого рівня, в якому визначається національна політика щодо побудови ІС. При цьому, побудова інформаційного суспільства однозначно розуміється як підвищення конкурентоспроможності всієї країни, покращення якості життя населення, можливість збільшення темпів розвитку й переходу на передові економічні, торгівельні, технологічні позиції.

Така політика щодо побудови ІС в Україні визначається Законом України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», який був прийнятий 9 січня 2007 року з метою вдосконалення державного управління, відносин між державою і громадянами, становлення електронних форм взаємодії між органами державної влади та органами місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами, в якому передбачено, зокрема:

    1) впровадження механізмів надання органами державної влади та органами місцевого самоврядування юридичним та фізичним особам інформаційних послуг з використанням мережі Інтернет, передбачивши відповідні зміни в законодавстві;

    2) визначити статус і перелік обов'язкових електронних послуг, які повинні надаватися органами державної влади та органами місцевого самоврядування юридичним і фізичним особам, забезпечити реалізацію принципу "єдиного вікна";

    3) вжити додаткових заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для надання послуг із застосуванням ІКТ зокрема особам, які потребують соціальної допомоги та реабілітації;

    4) прискорити впровадження ІКТ в аграрному секторі економіки України, передбачивши надання широкої номенклатури електронних послуг населенню сільської місцевості;

    5) сприяння демократичним перетворенням у суспільстві шляхом забезпечення доступу населення до інформаційних ресурсів і систем надання інформаційних послуг органами державної влади та органами місцевого самоврядування із застосуванням мережі Інтернет, зокрема шляхом оприлюднення проектів відповідних нормативно-правових актів, впровадження нових форм взаємодії з громадськістю з використанням ІКТ (стосовно опитувань, консультацій, громадських експертиз тощо) тощо.

2. Місце е-урядування в інформаційному суспільстві

Серед інститутів, елементів функціонування і розвитку ІС важливе місце відводиться е-урядуванню, яке можна визначити як ефективну технологію, яка спрощує/полегшує спілкування громадян, бізнес-структур і органів влади на будь-яких рівнях і в усіх сферах.

Функціонування інформаційного суспільства можливе лише за умов існування демократичної, правової держави, де панує принцип верховенства права, де влада здійснюється відповідно до принципів прозорості і відкритості, що є складовими належного урядування. Втілення технологій е-урядування у діяльність публічної адміністрації, з одного боку, дозволить підвищити її ефективність, а з другого – зробить її більш відкритою, а отже, підконтрольною громадськості.

Застосування технологій е-урядування принципово змінює атмосферу взаємодії чиновників і населення. Кожен отримує можливість відстежувати події у діяльності органів публічної адміністрації, знати про їх плани роботи, безпосередньо вступати у взаємодію з ними без черг та зайвої бюрократії. Е-урядування – це автоматизація роботи з документами, із заявами громадян, довідками, ліцензіями, іншими актами, які легалізують певну діяльність особи. Це також і можливість особи відслідковувати долю її запиту, скарги, пропозиції, вимоги. Е-урядування забезпечує, перш за все, прозорість роботи державного апарату, знижує, якщо не ліквідує, залежність особи від сваволі чиновника, а отже – попереджає корупцію.

Отже, е-урядування є інструментом демократизації суспільства, невід’ємною складовою, умовою функціонування «здорового» інформаційного суспільства.

загрузка...
Сторінки, близькі за змістом