Тема 5. Міжнародні стандарти та зарубіжний досвід впровадження технологій е-урядування. Семантичний конспект розділу

1. Е-урядування

Е-урядування — Це технологія організації державної влади за допомогою систем локальних інформаційних мереж та сегментів глобальної інформаційної мережі, яка забезпечує функціонування певних органів в режимі реального часу та робить максимально простим і доступним щоденне спілкування громадянина з органами влади

Е-урядування — Ефективна технологія, яка спрощує/полегшує спілкування громадян, бізнес-структур і органів влади на будь-яких рівнях і в усіх сферах.

Е-урядування — Передбачає наступне: будь-яка особа через інформаційно-комунікаційні технології може звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування для отримання необхідної інформації, і головне для отримання адміністративних послуг

Е-урядування:

Безпосередньо стосується діяльності органів влади, їх взаємодії з громадянами , самі представники влади далеко не завжди і не до кінця правильно розуміють значення цього явища, а для декого воно ще досі нове і невідоме
На практиці це означає організацію діяльності органів влади, їх взаємодію з фізичними та юридичними особами шляхом максимального використання у їхній діяльності сучасних інформаційних-комунікаційних технологій
Здатне змінити саму природу влади, зробити її більш прозорою та підконтрольною громадськості
Забезпечить, перш за все, прозорість роботи державного апарату, знизить, якщо не ліквідує, залежність особи від свавілля чиновника, а отже виступатиме ефективним засобом попередження корупції
Забезпечує умови для розвитку електронної демократії
Не може існувати без електронної демократії і навпаки
Є природною і прийнятною моделлю для тих країн і культур, у яких держава сприймається як обслуговуюча, сервісна структура

2. Міжнародні акти з питань функціонування інформаційного суспільства

↑

Міжнародні акти з питань функціонування інформаційного суспільства :

Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи (2004) з питань е-урядування, прийнята 15.12.2004 р.
Директива Європейського парламенту "Про систему електронних підписів, що застосовуються в межах Співтовариства", прийнята 13.12.1999 р
Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства, прийнята лідерами країн G8, 22.07.2000 р
Типовий закон ЮНІСІТРАЛ "Про електронні підписи", прийнятий Комісією ООН 5.07.2001 р.
Декларація про європейську політику у галузі нових інформаційних технологій, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 6.05.1999 р.

3. Рекомендація Ради Європи (2004) з питань е-урядування

↑

Рекомендація Ради Європи (2004) з питань е-урядування — Спрямована на надання підтримки країнам-членам у творенні та реалізації стратегій е-урядування, що сприятиме ефективному використанню інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у відносинах між органами публічної адміністрації, громадянами та бізнес-структурами, між самими органами влади, а також сприятиме демократизації публічної адміністрації та вдосконаленню надання адміністративних послуг

4. Директива Європейського Союзу про електронні підписи

↑

Директива Європейського Союзу про електронні підписи — Містить два визначення електронного підпису власне електронний підпис, і "розширений" електронний підпис

5. Розширений електронний підпис

↑

Розширений електронний підпис — Електронний підпис, який відповідає наступним вимогам: а) він виключно відноситься до особи, яка підписалася; б) за його допомогою можна ідентифікувати особу, яка підписалася; с) він створений за допомогою засобів, які особа, що підписалася, може мати під своїм виключним контролем; d) він зєднаний з даними, до яких він відноситься, таким чином, що є можливість виявити наступну модифікацію таких даних