|
|
Знання
→
Аудит
→
Екологічний аудит. Загальні положення.
Екологічний аудит. Загальні положення.. Семантичний конспект розділу
В законодавстві України відсутній термін “Екологічний аудит”, який в основному замінюється термінами “екологічна експертиза” і “екологічний контроль” які підконтрольні державі і не можуть бути незалежними. Основна задача аудиторських фірм полягає в контролі за дотриманням законодавства регулюючу екологію, виконання норм і нормативів по впливі на НПС. Екологічний аудит — Це вид підприємницької діяльності по здійсненню незалежних перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, оперативної документації, податкових декларацій та екологічних зобов’язань з точки зору їхньої відповідності діючому екологічному законодавству в галузі охорони довкілля та природокористування, а також надання інших еколого-аудиторських послуг.
Екологічний аудит — Організувати систему і налагодити її роботу, необхідно провести аудит, щоб визначити, як ефективно вона здійснюється екологічна політика організації
Екологічний аудит — Документально оформлений систематичний процес перевірки, який включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів аудиту для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім середовищем та інформації з цих питань критеріям аудиту, а також який включає передавання результатів перевірки замовникові.Предметом ЕА є: - Встановлення природоохоронних цілей та завдань;
- Стан екологічного менеджменту на підприємстві;
- Розробка екологічної програми та політики підприємства;
- Моніторинг, регулювання, мінімізація обсягу викидів та скидання забруднюючих речовин, утворення відходів;
- Раціональне використання природних ресурсів, сировини, матеріалів, реагентів, а також готової продукції;
- Діяльність щодо забезпечення безпеки персоналу, включаючи оцінку ризику виникненню аварій, їх попередження та заходи за умови їх виникнення;
- Взаємодія з органами державного екологічного контролю та регулювання, включаючи ліцензування природокористування, сертифікацію;
- Екологічне інформування, освіта та навчання персоналу;
- Зменшення ризику виникнення відповідальності за порушення природоохоронного законодавства, зміну платежів за забруднення довкілля.
До основних принципів ЕА належать:: - Об’єктивність та незалежність аудиторів від суб’єктів господарювання, які підлягають перевірці, а також власників та керівників екологічних організацій та третій осіб під час проведення ЕА.
- Професіоналізм та компетентність аудиторів в питаннях охорони довкілл
- Достатність та повнота інформації, наданої суб’єктами господарювання.
- Планування робіт з проведення ЕА.
- Комплексність ЕА (охоплення усіх аспектів впливу на довкілля).
- Конфіденційність інформації, одержаної внаслідок проведення ЕА.
- Відповідальність аудиторів за результати виконаних досліджень.
Консультаційні послуги: - Обґрунтування екологічної стратегії та політики підприємства.
- Визначення пріоритетів та планування природоохоронної діяльності підприємства, виявлення додаткових можливостей її здійснення;
- Розробка рекомендацій щодо зменшення ризику виникнення надзвичайних екологічних ситуацій та гостроти існуючих надзвичайних ситуацій ;
- Послуги, пов’язані з підвищенням ефективності регулювання впливу на довкілля, мінімізація впливу раціональним використанням природних ресурсів;
- Послуги пов’язані з розвитком системи виробничого екологічного моніторингу та управління;
- Розробка рекомендацій щодо розвитку відносин з органами державного екологічного контролю;
- Консультування з питань природоохоронного законодавства, інформаційне обслуговування тощо.
Об'єкти екологічного аудиту — Будь-які підприємства та організації незалежно від форм власності і підпорядкування, діяльність яких пов'язана з екологічним ризиком для НПС і здоров'я населення. Суб'єкти екологічного аудиту — Це спеціалісти, що мають право надавати екологічні послуги підприємствам організаціям і готувати екологічні висновки. Типи екологічного аудиту: - Екологічна експрес-оцінка інвестиційних ризиків;
- Оцінка екологічного стану території, власником якої є підприємство, або власник якої змінюється у процесі приватизації;
- Аналіз системи еко-менеджменту підприємств.
Документи, які визначають гранично припустимі нормативи: - Закон України “Про охорону НПС” від 16.10.1992р.
- Закон України “Про охорону атмосферного повітря” від 16.10.1992 р.
- Постанова КМ України від 13.01.1992 р. №18 “Про затвердження Порядку визначення оплати і стягнення платежів за забруднення НПС та Положення про республіканський позабюджетний фонд охорони НПС”;
- Постанова КМ України від 13.12.1992 р. №1092 “Про затвердження Положення про порядок встановлення рівнів шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів на атмосферне повітря”;
- Постанова КМ України від 29.05.1995 р. №364 Про затвердження Положення про порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами”.
- Наказ Мінекобезпеки №154 до Постанови КМ №354.
- Постанова КМ від 1996.09.11, №1100 “Про Порядок розроблення і затвердження нормативів гранично припустимого скидання забруднюючих речовин та перелік забруднюючих речовин, скидання яких нормується”.
- Наказ від 1996.07.18, №75 “Про затвердження Порядку розробки та затвердження нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (Мінекобезпеки) (1466)”
- Наказ/ Інструкція, від 1996.07.18, № 76 “Про затвердження Інструкції щодо оформлення та змісту проекту нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел (Мінекобезпеки) (1467)”.
- Наказ, від 1997.10.27, №171 “Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (Мінекобезпеки) (2725)”.
- Наказ/ Порядок, від 1999.05.12, №104 “Про затвердження Порядку видачі дозволів та поставлення на облік організацій, що розробляють проекти нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел (Мінекобезпеки) (3641)”.
- Порядок встановлення нормативів збору за забруднення НПС і стягнення цього збору. Затверджено постановою КМУ від 1 березня 1999 р., N303.
Стандарти України і нормативні документи по стандартизації в галузі екології: - Наказ Мінприроди та Держстандарту України № 125/80 від 07 вересня 1993 року "Про створення Технічного комітету зі стандартизації";
- Наказ Мінекобезпеки України № 97 від 08 вересня 1995 року "Про Технічний комітет зі стандартизації ТК 82 "Охорона НПС та раціональне використання ресурсів України";
- Концепція стандартизації у галузі охорони НПС та раціонального використання ресурсів України";
- КНД 211.0.1.013-95 "Метрологічне забезпечення. Типове положення про базову організацію метрологічної служби Міністерства охорони НПС та ядерної безпеки України";
- КНД 211.0.1.045-95 "Метрологічне забезпечення. Положення про Службу Головного метролога Міністерства охорони НПС та ядерної безпеки України";
- КНД 211.0.0.007-94 "Атестація лабораторій по контролю забрудненості природного середовища. Основні положення";
- КНД 211.1.2.008-04 "Гідросфера. Правила контролю складу і властивостей стічних та технологічних вод";
- КНД 211.1.0.009-94 "Гідросфера. Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод. Основні положення";
- КНД 211.0.4.004-95 "Порядок проведення внутрішньо лабораторного контролю якості визначень складу та властивостей проб вод. Методика";
- КНД 211.0.1.017-95 - КНД 211.0.1.044-95 Методики виконання вимірювань з визначення складу та властивостей стічних вод. Розробка нових стандартів.
Автор курсу: О. Ф. Шульженко, кафедра АПЕПС.
Зверніть увагу на додаткові посиланняГоловний розділСторінки, близькі за змістомзагрузка...
|
Сторінки, близькі за змістом
|