→ Пошук по сайту       Увійти / Зареєструватися
Знання Технології е-урядування Теоретичні аспекти е-урядування

Тема 2. Е-урядування: поняття, сутність, актуальність і мотивація впровадження

© 2009 Демкова М.С. — автор курсу. Регіональний центр розвитку електронного урядування Автономної республіки Крим

Ключові слова до теми: е-урядування, веб-портал, веб-сайт, смарт-карта, он-лайн (див. словник термінів та умовних скорочень і позначень)

Скорочення і умовні позначення:

  • G2B – уряд для бізнесу
  • G2C – уряд для громадян
  • G2G – уряд для уряду

Рекомендована література: № 3, 29, 34, 39

Питання для розгляду

    1. Поняття і сутність е-урядування

    2. Модель е-урядування

    3. Принципи функціонування технологій е-урядування

    4. Переваги е-урядування

1. Поняття і сутність е-урядування

В умовах стрімкого розвитку інформаційних технологій, формування інформаційного суспільства як у світі, так і в Україні, сьогодні поняття «е-урядування» уже не є цілком новим і невідомим, як це було кілька років тому. Проте, в Україні далеко не всі і не до кінця усвідомлюють сутність цього поняття, зводячи його лише до мережевої інфраструктури органів влади. Незважаючи на те, що е-урядування безпосередньо стосується діяльності органів влади, їх взаємодії з громадянами , самі представники влади далеко не завжди і не до кінця правильно розуміють значення цього явища, а для декого воно ще досі нове і невідоме.

Саме явище «е-урядування» об???єднує у собі як мінімум дві складові - внутрішню «урядову» інформаційну інфраструктуру, аналог корпоративної мережі, та зовнішню інформаційну інфраструктуру, що взаємодіє з фізичними та юридичними особами. У межах другої складової інтегруються інформаційні ресурси органів влади, забезпечується доступ до них, а також створюється система он-лайнових послуг.

Узагальнивши усі визначення, на нашу думку, під "е-урядуванням" слід розуміти спосіб організації державної влади за допомогою систем локальних інформаційних мереж та сегментів глобальної інформаційної мережі, яка забезпечує функціонування певних органів в режимі реального часу та робить максимально простим і доступним щоденне спілкування особи з органами влади. На практиці це означає організацію діяльності органів влади, їх взаємодію з фізичними та юридичними особами шляхом максимального використання у їхній діяльності сучасних інформаційних-комунікаційних технологій. Тобто, е-урядування передбачає наступне: будь-яка особа через інформаційно-комунікаційні технології може звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування для отримання необхідної інформації, і головне – для отримання адміністративних послуг. Скажімо, особа, не відходячи від комп’ютера, може здійснити будь-яку транзакцію з органом влади (зареєструвати юридичну особу, земельну ділянку, посвідчити договір купівлі-продажу, оренди тощо), витрачаючи при цьому якнайменше часу, не стоячи в чергах, та інших ресурсів, а це, в свою чергу, сприяє економії бюджетних коштів на адміністрування.

Схематично, перехід до е-урядування починається з того, що:

  • органи влади починають використовувати Інтернет;
  • потім вони надають повну динамічну інформацію з можливістю пошуку за базами даних і службою відповідей на посилання електронною поштою;
  • наступним кроком є надання органами влади інтерактивних послуг, які дозволяють громадянам, зайшовши на відповідний офіційний веб-сайт, заповнити різноманітні форми, бланки, ставити запитання, призначати зустрічі, шукати роботу тощо;
  • наступний крок - можливість отримання адміністративн послуг через Інтернет: отримання ліцензій, дозволів, подання податкових декларацій, сплата штрафів, звернення за соціальними пільгами тощо. Це, у свою чергу, вимагає підвищення безпеки інфраструктури “е-урядування”, що можна, як правило, досягти шляхом застосування електронних підписів і сертифікатів, а також смарт-карт;
  • потім органи влади можуть створювати спеціальні веб-портали, які б дозволили громадянам переходити від однієї служби до іншої без необхідності знову посвідчувати свою особу. Інформація і послуги можуть бути тематично згруповані за життєвими ситуаціями або за конкретними галузями і в такому вигляді надані громадянам. Тоді ж кількість процедур обміну інформацією через Інтернет досягне рівня “критичної маси”, і уже не веб-сайти будуть представляти ті чи інші бюрократичні структури, а навпаки, організаційні структури будуть відображати існування в Інтернеті публічної служби, орієнтованої на потреби громадян.

Така інформатизація приведе до корінного переосмислення ролі і структури органів влади. Громадяни опиняться “за кермом”, а послуги та інформація для населення будуть надаватися тоді, там і таким чином, як цього захочуть люди. Завдяки простій взаємодії з органами влади і доступу до публічної інформації, офіційних документів і рішень адміністративних органів, громадяни будуть краще поінформовані і з більшим бажанням братимуть участь у процесі вирішення державних справ. Отже, це забезпечить широку участь громадськості у процесі прийняття рішень.

Які ж наслідки впровадження е-урядування?

  • відкритість та прозорість діяльності публічної адміністрації;
  • економія часових та матеріальних ресурсів; підвищення якості надання адміністративних послуг.
  • забезпечення доступу до публічної інформації за допомогою сучасних інформаційних технологій;
  • звільнення службовців від рутинної роботи;
  • деперсоніфікація взаємовідносин громадян, представників бізнесу у взаєминах з державними чиновниками;
  • створення єдиного “пункту контакту” громадян з державними структурами;
  • можливість цілодобового отримання адміністративних послуг;
  • підвищення рівня демократизації суспільства.

Таким чином, бачимо, що е-урядування здатне змінити саму природу влади, зробити її більш прозорою та підконтрольною громадськості. е-урядування створює умови для нормального розвитку бізнесу, покращення інвестиційного клімату, зростання економіки, а також забезпечує реальну участь громадян у політичних процесах.

Якщо говорити про перспективи запровадження е-урядування у нашій державі, то вони безперечно існують; деякі елементи е-урядування в Україні вже функціонують і сьогодні. Проте, слід розуміти, що запровадження е-урядування - це масштабний і довгостроковий проект. Створення інформаційної мережної інфраструктури держави повинно супроводжуватися “реінжинірингом” (тобто, інформаційною перебудовою) усієї системи управлінських процесів, що, насправді, означає подолання стереотипів бюрократичної культури. Можливо, реалізації концепції буде сприяти адміністративна реформа, ціль якої - модернізація системи державного управління. Як наслідок, е-урядування забезпечить, перш за все, прозорість роботи державного апарату, знизить, якщо не ліквідує, залежність особи від свавілля чиновника, а отже – виступатиме ефективним засобом попередження корупції.

2. Модель е-урядування

На сьогодні у світі не існує якоїсь загальноприйнятої моделі е-урядування. Існує лише набір загальних вимог, виконання яких громадяни і бізнес-структури, надаючи послуги і використовуючи їх, очікують від органів влади. Усіх користувачів адміністративних послуг об’єднує спільне прагнення - отримати більш ефективні засоби доступу до інформації, до послуг, щоб зменшити вартість часових та матеріальних ресурсів, зробити взаємодію з органами влади більш простою, швидкою і комфортною.

Так, е-урядування повинне бути спрямованим на вирішення основних актуальних політичних, економічних і соціальних завдань держави і забезпечувати:

  • реалізацію права громадян на доступ до відкритої публічної інформації;
  • доведення до громадськості об'єктивної і достовірної інформації про діяльність органів державної влади, що зміцнює довіру до держави та її політики;
  • взаємодію і постійний діалог держави з громадянами й громадськими інститутами, а також необхідний рівень суспільного контролю за діяльністю органів влади;
  • об'єднання інформаційних ресурсів і послуг органів влади з метою зміцнення загальнонаціонального інформаційного простору;
  • удосконалення публічної адміністрації, оптимізацію структури державного апарату, зниження фінансових і матеріальних витрат на його утримання, поетапне переведення частини адміністративних послуг, що мають вартісне вираження, у систему адміністративних електронних послуг, що відповідає реальним потребам населення;
  • ефективну підтримку економічної діяльності публічних суб'єктів, що займаються господарською діяльністю, дозволяючи їм ефективно інтегруватися в загальнонаціональний і світовий економічний простір;
  • взаємодію і співпрацю з органами влади зарубіжних країн і міжнародних неурядових організацій.

Е-урядування повинно вдосконалити взаємодію між органами влади, бізнесом та громадянами у таких основних сферах:

  • економічний розвиток – сегмент “уряд – бізнесу” (G2B);
  • ефективність роботи управлінського апарату – сегмент “уряд - уряду” (G2G);
  • якість життя громадян – сегмент “уряд – громадянину” (G2C).

Модель е-урядування відводить визначальну роль державі в особі її органів у вирішенні проблем і створенні реальних умов для впровадження е-урядування. Ініціатива може виходити від будь-кого, але майже нереально досягти успіху без політичної волі, без зацікавленості органів влади. Фактично їм надається можливість очолити перехід до нової інформаційної ери. Органи влади, насправді, мають унікальну можливість стати каталізаторами змін. Тому в умовах формування і розвитку інформаційного суспільства вони усвідомлюють необхідність впровадження е-урядування з метою:

  • Надавати послуги для населення в інтегрованому вигляді через мережу Інтернет. Замість того, щоб відвідувати різні органи влади чи різні веб-сторінки для отримання певного офіційного рішення, громадяни і приватні компанії можуть здійснювати всі операції в одному місці, доступ до якого відкритий 24 години на добу і 7 днів на тиждень.
  • Подолати інформаційну нерівність. Держава може створити нові технології більш доступними для менш забезпечених верств населення, а також організувати навчання користуватися комп’ютерами, особливо для молоді і літніх людей.
  • Надати людям можливість навчатися протягом усього життя – застосування технологій дистанційного навчання (е-навчання).
  • П
  • еребудувати взаємовідносини з населенням. Заміть того, щоб надавати однакові послуги усьому населенню, органи влади можуть використовувати нові інформаційні технології, щоб враховувати індивідуальність людей і надавати їм персоналізовані послуги. Громадяни стають більш відповідальними за свої взаємовідносини з органам влади, і в них зростає довіра до державного сектору.
  • Сприяти розвитку економіки. Підвищення прозорості, відкритості, ефективності діяльності публічної адміністрації, створення спрощених процедур у взаємовідносинах між органами влади і бізнес-структур забезпечить нові можливості для розвитку бізнесу в цілому.
  • Розробляти розумні закони і розумну політику. Інформаційне суспільство ставить перед законодавцем багато нових проблем – ідентифікація громадян і посвідчення їхньої особи, конфіденційність, захист даних, питання юрисдикції у кіберпросторі, оподаткування електронної комерції (е-комерції) тощо. Держава повинна гнучко створювати нове законодавство, породжуючи довіру до всіх видів електронних операцій і зберігаючи рівновагу між необхідністю економічного розвитку і забезпечення конфіденційності інформації.
  • Сприяти розвитку демократичного суспільства з максимальною участю громадян. Автоматизація діяльності органів влади, у кінцевому рахунку, може привести до виникнення «прямої демократії»1.

Щодо технічної та технологічної сторони, то зрозуміло, що органи влади повинні використовувати найкращі і найсучасніші технології для забезпечення використання електронної пошти, електронного документообігу і комунікацій, що не поступаються технологіям корпоративного і приватного сектору.

Перехід до застосування технологій е-урядування повинен відбуватися в усіх напрямах взаємодії публічної адміністрації, бізнесу і громадського сектору, оскільки відставання якого-небудь з цих секторів порушить динаміку інформаційного розвитку країни. Очевидно, що перехід до е-урядування означає трансформацію всіх основних форм діяльності органів влади, і успіх залежить від правильної стратегії і тактики на кожному з етапів впровадження, раціональної організації, координації та взаємодії всіх учасників процесу - виконавчої, законодавчої, судової гілок влади всіх рівнів, бізнесу, закладів освіти, громадського сектору. Необхідно розв'язати комплекс взаємозалежних політичних, правових, управлінських і технологічних питань, визначити джерела фінансування, навчити персонал тощо.

Отже, модель е-урядування включає в себе сукупність вимог, критеріїв, завдань тощо, які необхідно виконати для підвищення ефективності діяльності публічної адміністрації, вдосконалення взаємовідносин між адміністрацією та фізичними і юридичними особами.


1 Электронное правительство. Стратегия по автоматизации государственных служб, предлагаемая корпорацией Microsoft // http://www.microsoft.com/Rus/Government/whitepapers/eGov_Strategy.mspx

3. Принципи функціонування технологій е-урядування

Для того, щоб визначити принципи е-урядування, необхідно ідентифікувати особливості, характерні для зарубіжних держав, які успішно застосовують технології е-урядування у діяльності публічної адміністрації, а саме забезпечують надання електронних послуг. До таких особливостей відносяться:

    1. Відкритість і широке охоплення. Органи влади є відкритими, оскільки електронні послуги є доступні всім громадянам у будь-який час. Інформаційне суспільство повинно охоплювати усіх, тому держава вживає заходів для уникнення такої ситуації, коли електронні послуги доступні тільки деяким особам, або ж тільки у визначених районах чи населених пунктах.

    2. Орієнтація на потреби споживача. Органи влади здебільшого фокусуються на потребах громадян. Використовуючи системи управління взаєминами з громадянами (Citizen Relationship Management systems), органи влади можуть стежити за рухом інформації, наданої населенням, аналізувати її для надання якісних, персоніфікованих послуг.

    3. Інтеграція послуг. Самі послуги органів влади становлять інтегровану систему. Наприклад, підключившись до офіційного веб-порталу, особа може легко подовжити права водія, і їй не потрібно для цього знати складну організаційну структуру автоінспекції.

    4. Партнерство між державою і приватним сектором. Маючи на меті підвищити якість надання послуг, органи влади все частіше вступають у партнерські стосунки з приватним сектором, щоб, наприклад, швидко й ефективно впроваджувати такі проекти, як створення офіційних веб-порталів.

Виходячи з вказаних особливостей, можна виділити наступні принципи е-урядування:

  • зручність і оперативність отримання послуг (у будь-який момент: 24 години на добу, 7 днів на тиждень, 365 днів на рік);
  • прозорість і відкритість;
  • єдині технічні стандарти і взаємна сумісність (електронні додатки повинні відповідати принципам загальної архітектури систем ідентифікації, безпеки тощо);
  • конфіденційність та інформаційна безпека;
  • зорієнтованість на інтереси і потреби споживачів послуг.

Наприклад, щодо доступу до публічної інформації, відкритості і прозорості діяльності влади, що є необхідною умовою для функціонування е-урядування, повинні застосовуватися принципи, на яких ґрунтується стаття 19 Міжнародного Пакту про громадянські та політичні права2 .До таких принципів відносяться:

    Принцип максимального розкриття: «вся інформація, якою володіють публічні органи, підлягає розкриттю; винятки повинні бути максимально обмежені і публічні органи повинні довести виникнення та правомірність таких винятків».

    Обов???язок оприлюднювати: «публічні органи зобов’язані оприлюднювати основну інформацію».

    Стимулювання відкритості уряду: «публічні органи повинні активно сприяти відкритості діяльності уряду».

    Обмежена сфера винятків: «винятки повинні бути зрозумілими, описуватися вузько і підлягати строгому контролю на предмет “наявність шкоди” і “громадський інтерес”: (1) мета закриття інформації повинна бути чітко визначена законом; (2) оприлюднення інформації може спричинити суттєву шкоду вказаній у законі меті; (3) шкода, яка може бути заподіяною вказаній меті, повинна бути вагомішою, ніж громадський інтерес в отриманні інформації».

    Спрощена процедура доступу до інформації: «інформаційні запити повинні опрацьовуватися швидко і справедливо; перегляд відмов у задоволенні запитів повинен бути доступним і незалежним”. Оскарження діянь органів влади щодо незадоволення інформаційних запитів повинно здійснюватися на трьох різних рівнях: на рівні публічного органу, незалежного адміністративного органу та суду.

    Витрати: «плата за надання інформації не повинна перешкоджати особам подавати інформаційні запити».

    Відкриті засідання: «засідання публічних органів повинні бути відкритими для громадськості».

    Розкриття інформації створює прецедент: «закони, які суперечать принципу максимального розкриття, повинні бути змінені або скасовані».

    Захист інформаторів: «особи, які повідомляють інформацію про правопорушення (інформатори), повинні бути захищеними».

Ці всі принципи, без сумніву, повинні враховуватися при переході до е-урядування.


    2 Принципи Міжнародної організації Article 19 (Всесвітня кампанія за свободу слова) – Право громадськості знати: принципи законодавства про свободу інформації (Принципи АРТИКЛЯ 19), червень 1999, Лондон

Принципи е-урядування поєднують у собі зокрема технологічні принципи, якими слід керуватися, створюючи інформаційну систему «е-уряд». Фахівці у цій галузі до таких принципів відносять:

    Принцип системності передбачає встановлення між структурними елементами інформаційної системи зв’язків, які забезпечують цілісність функціонування публічної адміністрації.

    Принцип розвитку (відкритості) враховує можливість поповнення і оновлення функцій та складу інформаційної системи «Електронний уряд» без порушення її функціонування.

    Принцип сумісності означає, що при створенні системи мають бути реалізовані інформаційні інтерфейси, завдяки яким вона може взаємодіяти з іншими системами згідно з установленими правилами (наприклад, з аналогічними системами країн СНД та ЄС).

    Принцип стандартизації забезпечує стандартизацію інформаційної системи та її складових для мінімізації всіх видів витрат, уніфікації прийомів, методів та інструкцій, якими керується користувач при роботі з системою.

    Принцип ефективності означає раціональне співвідношення між витратами на створення інформаційної системи „Електронний уряд” і цільовими ефектами, досягнутими завдяки її функціонуванню, причому вони можуть мати не тільки грошову форму, а й форму економії часу, підвищення якості та зручності адміністративних послуг.

    Принцип нових завдань забезпечує врахування при визначенні переліку завдань, які доцільно включити до інформаційної системи, основних технологічних операцій оброблення документів та завдань, що випливають з потреби забезпечення повноти, вчасності й оптимальності прийняття державних рішень, які раніше не виконувалися через обмежені можливості оброблення інформації. Принцип безпеки даних означає, що інформаційні ресурси мають бути надійно захищені і при їх безпосередній обробці та зберіганні в системі, і в момент обміну між комп’ютерами; потрібно виключити можливість несанкціонованого доступу до даних; всі операції в системі реєструються, будь-яке порушення системи безпеки виявляється.

    Принцип єдиної інформаційної бази вимагає застосування єдиної системи класифікації та кодування одних і тих самих структурних одиниць державних інформаційних ресурсів.

    Принцип продуктивності системи випливає із значної нерівномірності надходження потоків інформації, яку слід обробляти в певні проміжки часу, і жорстких вимог до термінів її оброблення.

    Принцип пристосування (адаптації) означає придатність інформаційної системи до модифікації та розширення.

З наведених принципів функціонування інформаційної системи «е-уряд» видно, що вони виступають необхідною технологічною складової е-урядування.

Отже, принципи е-урядування – це основні ідеї, начала та засади, відповідно до яких повинні впроваджуватися та функціонувати технології е-урядування у діяльності публічної адміністрації. Ці принципи повинні бути закладені в основу розроблення будь-яких механізмів забезпечення впровадження і розвитку е-урядування у нашій державі.

4. Переваги е-урядування

Розглянувши модель та проаналізувавши принципи е-урядування, нескладно побачити і його реальні переваги. До таких відносяться:

    1) прозорість та відкритість публічної адміністрації, прийняття прозорих рішень, завдяки чому громадяни мають можливість отримувати достовірну, точну та оперативну інформацію про діяльність органів влади, а відтак – брати участь у прийнятті ними відповідних рішень;

    2) економія матеріальних і часових ресурсів;

    3) оптимізація корпоративного управління (скорочувати витрати на здійснення будь-яких операцій, підвищувати якість роботи з клієнтом тощо);

    4) підвищення якості надання адміністративних послуг;

    5) підвищення ефективності публічної адміністрації завдяки ефективнішому витрачанню бюджетних коштів, скороченню витрат на утримання державного апарату, якісному наданню адміністративних послуг;

    6) зменшення корупції в органах влади;

    7) забезпечення умов для розвитку електронної демократії, через яку фізичні і юридичні особи визначають, які саме послуги та яким чином їх надаватиме уряд, встановлюють відповідальність у рамках взаємодії, формують образ держави і суспільства - і е-урядування як окремого соціального інституту. Передумови для формування електронної демократії створює саме впровадження е-урядування, оскільки дає поштовх громадянам і компаніям для використання можливостей ІКТ на державному рівні.

Отже, е-урядування вигідне не лише громадянам, бізнес-структурам, але й самому урядові, державі, зокрема для підвищення ефективності організації діяльності та функціонування державних органів. Наприклад, у багатьох країнах засідання уряду відбуваються в он-лайновому режимі. Пропозиції, зауваження висловлюються в електронній формі, при чому одразу можливо прослідкувати долю таких зауважень. У такому ж режимі відбувається голосування при прийняті урядових рішень. Проекти урядових рішень також погоджуються та схвалюються в електронному режимі. Це безперечно впливає на ефективність роботи уряду, усуваючи зайву бюрократизацію.

Підсумувавши вищевикладене, а також вибравши деякі позитивні приклади з світового досвіду запровадження технологій е-урядування, з впевненістю можемо констатувати їх практичні переваги:

    1) для громадян – мати доступ до публічної інформації та одержувати адміністративні послуги через мережу; брати участь у творенні і реалізації державної політики;

    2) для бізнесу - через мережу мати спрощений доступ до органів влади, співпрацювати з ними, що сприятиме економічному розвитку;

    3) для органів влади - підвищити оперативність, ефективність своєї діяльності, якість надання адміністративних послуг; залучити всіх громадян до процесу прийняття державних рішень.
загрузка...
Сторінки, близькі за змістом